Андрій Портнов. Історії для домашнього вжитку

Андрій Портнов. Історії для домашнього вжитку. Есеї про польсько-російсько-український трикутник пам’яті. — К.: Критика, 2013

Символічно присвячена пам’яті Ярослава Ісаєвича і Дмітрія Фурмана, нова книжка історика Андрія Портнова містить есеї, написані протягом 2002–2013 років й оприлюднені як на шпальтах «Критики» і ще низки вітчизняних часописів, так і в малодоступних тут іноземних періодиках, як-от російсько-американський «Ab Imperio», французький «Anatoli. Dossier

Représentations du monde dans l’espace postsoviétique» і «Le Débat», польський «Arcana», чеський «Babylon», російські «Вестник общественного мнения», «Неприкосновенный запас» й «Уроки истории», британський «Journal of Genocidal Research», на сайтах Historians.in.ua, «Memory and War», Політ.ua тощо.

Розподілені за п’ятьма розділами з вельми промовистими назвами – «В очікуванні російського Ґедройця», «Українсько-польські пригоди», «Історії Другої світової», «Поневолена Академія» та «Inter Librorum» – і супроводжувані переднім словом «Третій (не)зайвий», два з половиною десятки есеїв становлять не так збірку різноспрямованих статтей про різні аспекти польсько-українських, українсько-російських і російсько-польських стосунків (óбрази росіян в українських підручниках історії та óбрази українців у російському кіні, українські візії Першої Речі Посполитої та Другої світової війни, (не)можливість ліберального націоналізму в Україні, польські дискусії навколо антисемітизму, опозицію «Нова Східна Европа» vs «близкое зарубежье» тощо), як свого роду монографію, міцно зшитий наскрізним інтелектуальним сюжетом зв’язний текст, «доволі просту» ідею якого сам автор, наголосивши на засадничій неможливості розмежувати історіографію та політику, окреслює в такий спосіб:

“Щоби зрозуміти польсько-російські, українсько-польські чи російсько-українські дискусії щодо майже всіх питань історії, політики та культури, важливо пам’ятати і брати до уваги, що в них завжди є третя сторона. Або, іншими словами, двосторонній діялог і двосторонні (не)порозуміння в реґіоні фактично ніколи не є двосторонніми, навіть якщо його учасники весь час про це забувають! ”

Спираючися на цей (не раз на сторінках книжки переконливо доведений) засновок, історик заходиться ретельно досліджувати «нерівномірний польсько-російсько-український трикутник пам’яті та різні його грані», і то в контексті такого дослідження, водночас і строго наукового, і публіцистичного в найкращому сенсі слова, просвітницького й етичного, яким і належить бути промовлянню публічного інтелектуала початку XXI століття. Питання про те, чому «прагматичні політичні рішення потребують сумнівної історичної арґументації», посідають не менш важливе місце, ніж розмисли про те, чи можлива «відповідальніша й відкритіша до Інших історія». Отже, нова книжка перетлумачує старе гуманітарне знання про історію та правду, пам’ять і забуття, «своє» та «чуже», ставлячи перед «нами» подвійне люстро, що в ньому «ми» постаємо завдяки проникливо відтвореному поглядові Іншого.

ИСТОЧНИК

Джерело: <a href="http://litakcent.com/2013/12/03/andrij-portnov-istoriji-dlja-domashnoho-vzhytku/">ЛітАкцент</a>